Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 915/220/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі),суддівПолякова Б.М., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2016 року " у справі господарського суду№ 915/220/14 Миколаївської областіза заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6провизнання банкрутом,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"- Шкута Р.І.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Миколаївської області (суддя Ткаченко О.В.) ухвалою від 14 вересня 2016 року у справі № 915/220/14 відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_6, який проводився 09.03.2016 - 24.03.2016.

Постановою від 17 жовтня 2016 року Одеський апеляційний господарський суд (судді: Богатир К.В. - головуючий, О.Ю. Аленін, В.І. Жеков.) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року у справі № 915/220/14 залишив без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, скаржник публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року у справі № 915/220/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника ФОП ОСОБА_6, який проводився 09.03.2016 - 24.03.2016.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 55, 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство), ст.ст. 22, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою йому надано (покладено) права та обов'язки, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Крім того останній зобов'язаний додержуватися вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).

Частиною 4 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує або суду.

Відповідно до п. 4.4 Правил проведення електронних торгів з продажу майна боржників в провадженні у справі про банкрутство, затверджених протоколом загальних зборів членів ТБ "Електронні торги" № 47 від 26.06.2015 року, заявка на проведення електронних торгів (договір) повинна відповідати Закону та/або визначеному комітетом кредиторів або заставним кредитором, порядку та умовам проведення аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, банк погодив реалізацію предмету іпотеки -житлового будинку загальною площею 365,2 кв.м. та земельної ділянки площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_1, виключно з встановленням початкової вартості продажу предмету іпотеки на першому аукціоні в сумі не нижче 1 432 500,00 грн. на аукціоні окремим лотом. При цьому банк наголосив на необхідності погодження з ним у подальшому початкової вартості майна у випадку проведення повторних аукціонів з його реалізації.

До того ж із листа банку не вбачається, що банком погоджено здійснення реалізації майна банкрута саме шляхом проведення електронних торгів, як того вимагають правила проведення електронних торгів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 09.03.2016-24.03.2016 організатором аукціону проведено електронні торги з реалізації майна боржника з початковою вартістю 916 800,00 грн., та як наслідок переможцем аукціону визначено гр. ОСОБА_5 з пропозицією 64 176,00 грн.

При цьому початкова вартість майна на першому та другому повторних аукціонах відповідно до вимог ст. 65 Закону про банкрутство пропорційно зменшувалась на 20% від початкової вартості майна на попередньому аукціоні.

Однак, всупереч вимогам забезпеченого кредитора та приписам ст. 42 Закону про банкрутство ліквідатор приступив до подальшої реалізації майна на повторному і на другому повторному аукціоні без погодження із заставним кредитором початкової вартості майна.

У разі ненадання заставним кредитором згоди на реалізацію майна або ігнорування ним письмових вимог ліквідатора останній на виконання ст. 42 Закону про банкрутство зобов'язаний звернутися з відповідним клопотанням про надання такої згоди до суду, який розглядає справу про банкрутство. Проте у будь-якому випадку погодження початкової вартості заставного майна (із заставним кредитором або судом) повинно передувати реалізації майна боржника.

Суди попередніх інстанцій вказаних обставин не врахували та не надали їм відповідної правової оцінки.

У даному випадку відсутність контролю з боку заставного кредитора та суду за реалізацією майна боржника призвела до того, що заставне майно початковою вартістю 1 432 500,00 грн. було реалізовано лише за 64 176,00 грн., тобто фактично за 7% його вартості, що завдало істотних збитків заставному кредитору.

Водночас суди, відхиляючи вимоги банку, щодо неправомірного включення учасника № 201614 до участі в електронних торгах після визначеного в оголошенні терміну, не звернули уваги, що завершення строку подачі заяв про участь в електронних торгах відповідно імперативного припису п. 6.10 правил проведення електронних торгів, виключають їх прийняття організатором аукціону.

Таким чином, розглядаючи питання про визнання недійсним результатів аукціону, суди обмежилися лише наданням оцінки факту включення учасника № 201614 вже після визначеного в оголошенні часу, та не надали оцінки іншим порушенням при реалізації майна банкрута.

Підставою ж для визнання недійсним аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 47, 43 ГПК України вказаних обставин не дослідили та не надали їм відповідної правової оцінки.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином перевірити дотримання ліквідатором встановленого порядку реалізації заставного майна боржника та розглянути справу у відповідній частині з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 915/220/14 скасувати.

3. Справу № 915/220/14 у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Б.М. Поляков

Н.Г. Ткаченко